Десятки B2B-лідів з нового ринку можуть не перетворитися на жоден контракт. Наприклад, якщо компанія не враховує локальні відмінності, а механічно копіює звичне позиціювання й комунікацію в іншу країну. У результаті маркетинг залучає нецільових лідів, а відділ продажу витрачає час на заявки з низьким комерційним потенціалом.
Щоб цього уникнути, B2B-маркетинг на міжнародному ринку має спиратися на локальні дані. Вони допомагають визначити пріоритетні сегменти та учасників закупівлі, адаптувати ціннісну пропозицію, узгодити маркетинг із продажем і підвищити частку якісних лідів.
У статті розповідаємо, як оцінити готовність B2B-компанії до експансії, обрати пріоритетні ринки, побудувати маркетингову стратегію та підготувати її до масштабування.
У B2B-сегменті компанія працює з групою людей, які впливають на рішення про закупівлю. До неї можуть входити керівники, технічні спеціалісти, юристи та майбутні користувачі продукту. У кожного з них — власні вимоги й критерії оцінки.
Поки всі учасники не отримають відповіді на свої запитання, угода зазвичай не переходить до наступного етапу. Тому цикл продажу в B2B може тривати кілька місяців або довше.
На міжнародному ринку цей процес ускладнюється. До внутрішніх погоджень додаються мовні й культурні відмінності, місцеві вимоги до продукту, нове конкурентне середовище та потреба будувати довіру до бренду, який ще не має репутації в країні. І саме міжнародний B2B-маркетинг допомагає сформувати попит, переконати всіх учасників процесу закупівлі та підтримати продаж на кожному етапі угоди.
Стратегія, ефективна на домашньому ринку, може не спрацювати за кордоном через інший попит, конкуренцію, правила й очікування клієнтів. Тому перед запуском перевірте основні складники go-to-market-моделі:
Враховуйте, що в B2B-сегменті є велика кількість точок взаємодії з потенційним клієнтом. За даними McKinsey, B2B-покупці використовують у середньому 10 каналів комунікації з постачальником. Найчастіше це сайт компанії, особисті зустрічі, імейл-комунікація та презентації. Якщо інформація або досвід взаємодії відрізняються залежно від точки контакту, це може стати причиною відмови від співпраці.
➔ У B2C шлях до покупки зазвичай коротший: споживач самостійно визначає потребу, порівнює доступні варіанти та ухвалює рішення. Для цього часто достатньо кількох контактів із брендом — наприклад, реклами, перегляду сайту та відгуків.
➔ У B2B компанія має визначити вимоги, погодити бюджет, порівняти постачальників, оцінити ризики та пройти технічну, юридичну й закупівельну перевірки. Ці завдання не завжди виконуються послідовно: нова інформація або додаткові вимоги можуть повернути покупця до попередніх етапів.
На кожному етапі закупівлі маркетинг має відповідати на інше питання клієнта: чи підходить рішення його бізнесу, чим воно відрізняється від альтернатив, який економічний ефект дає та наскільки складним буде впровадження. Відділ продажу уточнює потреби компанії, допомагає оцінити відповідність пропозиції та усуває перешкоди для укладення угоди.
➔ У B2C рішення про покупку ухвалює сам споживач, тому комунікацію можна будувати навколо його потреб, критеріїв вибору та мотивів.
➔ У B2B у виборі постачальника беруть участь кілька людей. Компанії часто спрямовують комунікацію на керівника, який ухвалює остаточне рішення, проте на вибір також впливають юристи, фінансисти, операційні керівники та інші фахівці. Вони можуть не спілкуватися з продавцем безпосередньо, але здатні підтримати або заблокувати угоду
Уже на етапі залучення це потребує сегментації аудиторії за професійними ролями.
У кейсі B2B-лідогенерації для akYtec фахівці MixDigital орієнтували кампанії на інженерів, технічних фахівців і менеджерів із закупівель, а рекламні повідомлення адаптували до їхніх інтересів. Разом із регіональною сегментацією та оптимізацією каналів це допомогло за три місяці подвоїти кількість лідів і знизити CPA на 50%.
За дослідженням Edelman і LinkedIn, понад 40% B2B-угод не доходять до завершення через розбіжності всередині закупівельної групи. Тому комунікація має враховувати критерії різних учасників: фінансистам потрібне економічне обґрунтування, технічним фахівцям — інформація про інтеграцію та безпеку, операційним керівникам — план упровадження. Це допомагає представнику клієнта погодити рішення всередині компанії.
➔ У B2C на вибір можуть суттєво впливати емоції, особисті вподобання, ціна, зручність і сприйняття бренду.
➔ У B2B рішення потребує детальнішого обґрунтування: клієнт оцінює окупність, технічні характеристики, умови контракту та ризики. Водночас впізнаваність і довіра впливають на те, які бренди він узагалі розглядатиме.
Спільне дослідження Bain & Company і Google серед учасників B2B-закупівель у США показало, що 86% покупців формують попередній список постачальників ще до початку активного пошуку, а 92% зрештою обирають компанію із цього списку.
Тому компанії недостатньо працювати лише із заявками від клієнтів, які вже шукають рішення. Лідогенерація допомагає перетворити наявний попит на звернення, а системна робота з брендом — заздалегідь сформувати впізнаваність і потрапити до списку потенційних постачальників.
Великий ринок не завжди означає великі можливості для бізнесу. Навіть за високого попиту компанія може зіткнутися з жорсткою конкуренцією, дорогим залученням клієнтів або регуляторними вимогами, які зроблять вихід економічно невигідним.
Тому країни варто порівнювати за сукупністю факторів:
Фінальним етапом перевірки мають бути інтерв’ю з потенційними клієнтами або галузевими експертами. Вони допомагають підтвердити або спростувати висновки, зроблені на основі відкритих даних, ще до запуску маркетингових кампаній.
Перелік конкурентів сам по собі мало допомагає сформувати стратегію. Значно важливіше зрозуміти, чому клієнти обирають саме їх і які можливості залишаються незакритими.
Під час аналізу варто звернути увагу на:
На основі цього аналізу компанія може визначити власне позиціювання на ринку. Вона формується там, де потреби клієнтів збігаються із сильними сторонами продукту, а конкуренти не пропонують достатньо переконливого рішення.
Конкурентна перевага не завжди пов’язана з унікальною функцією продукту. Для багатьох компаній вирішальними можуть бути швидше впровадження, локальна підтримка, простіша міграція на нове рішення або глибока експертиза в конкретній галузі.
Також читайте: Аналіз конкурентів у маркетингу: методи, інструменти та практичні приклади
Ideal Customer Profile (ICP) описує компанії, для яких продукт створює найбільшу цінність і співпраця з якими є найвигіднішою для бізнесу. До цього портрета не варто включати всіх потенційних клієнтів — лише ті сегменти, де компанія має найвищі шанси на успішний продаж і довгострокову співпрацю.
Під час формування ICP зазвичай визначають:
Після цього потрібно описати закупівельну групу: хто ініціює пошук, користуватиметься продуктом, погоджує бюджет, оцінює юридичні й технічні ризики та ухвалює фінальне рішення. Це дає змогу підготувати окремі повідомлення, аргументи й матеріали для кожної ролі.
Перевага на домашньому ринку може виявитися стандартною вимогою за кордоном. Наприклад, для клієнта важливішими за низьку ціну можуть бути сертифікація, швидке впровадження, захист даних або підтримка в його країні.
Тому для кожного ринку потрібно окремо визначити:
Для бренду, який лише виходить на новий ринок, останній пункт має особливе значення. Кейси з вимірюваними результатами, незалежні дослідження, сертифікати, демонстрація продукту, відгуки клієнтів і пілотні проєкти допомагають швидше сформувати довіру та знизити ризики, які бачить потенційний замовник.
У міжнародному B2B-маркетингу недостатньо працювати лише з компаніями, які вже шукають постачальника. Більшість потенційних клієнтів ще не перебувають на етапі закупівлі або лише починають досліджувати ринок.
Тому ефективна стратегія поєднує два напрями роботи:
Якщо інвестувати лише в залучення готового попиту, компанія постійно конкуруватиме за обмежену кількість активних покупців. Якщо ж зосередитися виключно на розвитку бренду, маркетингу буде складніше впливати на короткострокові результати продажу. Саме тому міжнародна B2B-стратегія має підтримувати обидва напрями одночасно.
Для продуктів із високою вартістю та невеликою кількістю потенційних клієнтів ефективним підходом є Account-Based Marketing (ABM). Замість широкого охоплення команди маркетингу та продажів концентрують ресурси на компаніях, які мають найвищий потенціал для укладання угоди.
Рівень персоналізації залежить від кількості компаній:
ABM не обмежується рекламою за списком компаній. Маркетинг і відділ продажу мають разом визначити пріоритетних клієнтів, послідовність контактів і критерії, за якими оцінюватимуть просування до угоди.
Для більшості B2B-компаній сайт є першою точкою контакту з потенційним клієнтом. Він має допомогти оцінити продукт ще до розмови з менеджером.
Що має бути на сайті:
✔️ опис проблем, рішень і бізнес-результатів;
✔️ сторінки для окремих галузей і сценаріїв;
✔️ кейси з конкретними показниками;
✔️ умови впровадження, інтеграції та підтримки;
✔️ чіткі заклики до дії;
✔️ локальні контакти й умови співпраці.
SEO також потребує адаптації. Потенційні клієнти в різних країнах можуть використовувати різну термінологію для опису однакової проблеми, тому стратегія має ґрунтуватися на локальному пошуковому попиті.
Партнерство з місцевою компанією може прискорити вихід на новий ринок, особливо якщо бізнес ще не має власної команди в країні.
Перед початком співпраці варто перевірити:
У міжнародному B2B цикл продажу часто триває кілька місяців, тому імейл-комунікація допомагає підтримувати інтерес потенційного клієнта між етапами перемовин. Листи можна надсилати після завантаження дослідження, участі у вебінарі, перегляду сторінки продукту тощо.
У міжнародному B2B контент виконує значно ширшу роль, ніж залучення трафіку. Він допомагає потенційним клієнтам зрозуміти проблему, оцінити можливі рішення та підготувати аргументи для внутрішнього погодження.
Контент-план варто будувати навколо запитань, які виникають під час вибору постачальника. Наприклад:
За даними Content Marketing Institute, 45% B2B-компаній не мають системного процесу створення й масштабування контенту. Через це матеріали часто з’являються епізодично та не підтримують клієнта на різних етапах вибору. Ефективна контент-стратегія, навпаки, починається з бізнес-цілей, потреб аудиторії та логіки закупівельного процесу, а не з планової кількості публікацій.
Експертні матеріали допомагають впливати на учасників закупівлі, з якими відділ продажу майже не спілкується. За дослідженням Edelman і LinkedIn:
➔ 71% таких учасників рідко або взагалі не контактують з продавцями;
➔ 91% вважають ознакою якісного контенту його здатність виявляти проблеми або потреби, яких вони раніше не усвідомлювали.
Отже, матеріали повинні давати новий погляд на проблему, підтверджувати компетентність компанії та забезпечувати представників клієнта аргументами для обговорення з колегами й керівництвом.
Найбільшу цінність можуть мати:
Локалізація охоплює термінологію, приклади, дані, одиниці виміру, нормативні посилання, тон і формат матеріалів. Кейс не обов’язково має бути з того самого ринку, але його зв’язок із потребами аудиторії повинен бути очевидним. Це може бути схожа галузь, масштаб компанії, бізнес-проблема або спосіб закупівлі.
Водночас ключова ціннісна пропозиція бренду має залишатися незмінною. Адаптації потребує не сама ідея продукту, а спосіб її пояснення для конкретного ринку й аудиторії.
Однакова вартість ліда на двох ринках не свідчить про однакову ефективність. Тому результати варто оцінювати на всьому шляху до контракту.
| Показник | Що відстежувати | Що показує |
|---|---|---|
| Залучення | Вартість контакту, ліда та нового клієнта (CAC) | Витрати на залучення |
| Якість лідів | Частка компаній, які відповідають ICP | Відповідність цільовому сегменту |
| Просування до продажу | Перехід від MQL до SQL | Скільки лідів приймає відділ продажу |
| Потенційні угоди | Кількість, загальна вартість і частка виграних | Комерційний потенціал лідів |
| Тривалість продажу або швидкість проходження угоди | Час від першого контакту до контракту | Тривалість циклу продажу |
| Фінансовий результат | Середній чек, дохід і ROMI | Окупність маркетингових витрат |
| Утримання | Продовження контрактів, відтік і дохід від чинних клієнтів | Стабільність клієнтської бази |
CRM-система допомагає поєднати маркетинг і продаж в єдину систему. У ній мають зберігатися джерело звернення, історія взаємодії, склад закупівельної групи, етап переговорів і фінансовий результат угоди. Без цього маркетинг оцінює лише кількість лідів, відділ продажу — власну лійку, а керівництво не бачить повного шляху клієнта.
Щоб уникнути розбіжностей, маркетинг і продаж мають заздалегідь домовитися про спільні правила роботи. Зокрема, потрібно визначити:
Такий підхід лежить в основі Revenue Operations (RevOps), який об’єднує маркетинг, продаж і клієнтський сервіс навколо спільних даних та бізнес-цілей.
Атрибуція допомагає визначити, які канали вплинули на звернення та угоду. Проте в B2B не варто зводити весь внесок маркетингу до останнього кліку.
До рішення може привести кількамісячна взаємодія з рекламою, контентом, подіями, рекомендаціями та відділом продажу. Це дає змогу точніше зрозуміти, які канали лише створюють контакт, а які справді допомагають отримувати дохід.
У міжнародному B2B персоналізація означає не звернення до клієнта на ім’я, а адаптацію комунікації до його бізнес-контексту. Компанії можуть відрізнятися за галуззю, розміром, країною, ролями учасників закупівлі та проблемами, які вони хочуть вирішити. Саме ці фактори визначають, які аргументи, матеріали й формат взаємодії будуть найпереконливішими.
Для найцінніших потенційних клієнтів компанії часто готують персоналізовані презентації, демонстрації продукту, кейси або комерційні пропозиції.
Водночас такий підхід потребує значних ресурсів, тому рівень персоналізації має відповідати потенційній цінності угоди.
Автоматизація скорочує рутинну роботу та підтримує послідовну комунікацію. Найчастіше вона охоплює:
Але автоматизація не компенсує помилки в стратегії. Якщо компанія неправильно визначила цільову аудиторію, нечітко сформулювала ціннісну пропозицію або працює з неякісними даними, автоматизація лише швидше масштабуватиме ці проблеми.
До запуску маркетингових кампаній потрібно перевірити:
Проблема на одному ринку може швидко вплинути на сприйняття бренду в інших країнах. Тому компанії потрібні спільні правила реагування на кризові ситуації.
Вони мають визначати:
Єдині правила допомагають швидше реагувати на кризові ситуації, зберігати послідовність комунікації та зменшувати ризики для бренду на всіх ринках, де працює компанія.
У B2B масштабування залежить від здатності системно залучати цільові компанії та доводити переговори до укладення контракту. Збільшення рекламного бюджету дасть результат лише тоді, коли маркетинг і продаж працюють з однаковими сегментами, критеріями якості та даними.
Результат варто оцінювати за кількістю цільових компаній у переговорах, переходами до комерційної пропозиції, часткою підписаних контрактів і доходом від кожного сегмента.
Під час виходу в іншу країну варто адаптувати аргументи, докази й канали комунікації. Потрібно локалізувати кейси, комерційні матеріали, розрахунки економічного ефекту, ціни та сценарії продажу. Дані для адаптації можна отримати через інтерв’ю з потенційними клієнтами, місцевими партнерами й галузевими експертами.
У B2B поточні клієнти можуть забезпечувати додатковий продаж і вихід на інші підрозділи або країни. Тому маркетингова робота має тривати після укладання угоди.
Компанія може регулярно ділитися галузевою аналітикою, проводити огляди результатів, знайомити клієнта з новими можливостями продукту та створювати матеріали для різних команд усередині його організації.
Міжнародна B2B-стратегія підтверджує свою життєздатність, коли цільові компанії стабільно переходять від першого контакту до контракту, а вартість і тривалість залучення стають прогнозованими. Для цього дослідження, позиціювання, контент, рекламні канали, продаж і аналітика мають працювати за спільною логікою.
Така система показує, у розвиток яких ринків і сегментів варто інвестувати, які аргументи переконують учасників закупівлі та які канали створюють реальні можливості для продажу. На основі цих даних бізнес може збільшувати бюджет і розширювати присутність із контрольованим рівнем ризику.
Допоможе побудувати маркетингову систему, у якій кожен канал працює на залучення цільових компаній, укладання контрактів і зростання доходу.
Основні етапи — дослідження ринку, вибір цільових сегментів, адаптація ціннісної пропозиції, визначення каналів, запуск кампаній, налаштування аналітики та подальша оптимізація.
Дослідіть, де представники цільових компаній шукають інформацію та як обирають постачальників. Протестуйте пошукову рекламу, LinkedIn, галузеві медіа, професійні заходи й партнерські канали.
Для аналізу сайту підійде Google Analytics 4, для обліку лідів та угод — CRM, а для зведеної звітності — Looker Studio або Power BI. Важливо пов’язати джерело звернення з переговорами, контрактами й доходом.
Основні ризики — недостатній попит, високі витрати на залучення, тривалий цикл продажу, регуляторні обмеження, слабка локалізація та нестача ресурсів у команд продажу й підтримки.
Відстежуйте кількість цільових компаній, якість лідів, переходи до переговорів і комерційних пропозицій, частку підписаних контрактів, вартість залучення, тривалість продажу та дохід на кожному ринку.